Вперше відвідали одну із частин міста Гвадалахара, яка називається Tlaquepaque. Колись це було окреме містечко. Але в міру росту Гвадалахари було приєднане до великого міста але зберегло свій тридиційний мексиканський дух. Часу унас було небагато, бо приїхали на центральну площу цієї частини міста лише увечері після роботи.

На вході в один із місцевих магазинів нас чекали металічні герої Мігеля де Сервантеса - Дон Кіхот і Санчо Панса.

Пройшовши вглиб площі зустріли пам'ятник, вже добре відомих нам, місцевим (мексиканським) музикантам El Mariachi.

Не минули жоден із сувенірних магазинчиків, яких тут дуже багато. В результаті стали власниками нашого першого марокасу (мексиканський музичний інструмент з родини ідіофонів африканського походження).

Продовжили гуляти районом, а він великий і попали на ще одну площу, де стали свідками незвичного для нас видовища.

Чоловіки, одягнені в колоритні місцеві костюми, повилізали на височезний стовп. Один із них що залишився внизу почав збирати гроші у перехожих і як тільки завершив - почалося шоу. Під специфічну музику, підв'язані за ноги, розкручуючись на стовпі, чоловіки почали спускатися донизу. Детальніше на цьому відео:

Дуже гарно підсвічувався ввечері собор, що знаходився неподалік цієї площі:

Подорож сувенірними магазинами продовжувалася:

Сувеніри у вигляді черепків - то особливості їхніх традицій і певних вірувань. В мексиці навіть в кінці листопада святкують "День мертвих".

Вулиця, якою ми прямували до пункту нашого призначення, постійно змінювалася кольорами освітлення, а її кінець виходив на чудову панораму вечірньої Гвадалахари.

А це місце, куди ми прямували. Затишний ресторанчик, де ми зібралися в честь візиту менеджера з України до нашого Гвадалахаоського офісу.