Першу половину дня понеділка ми провели в Guachimontones, a іншу вирішили провести в місті Tequila. Їхали приблизно одну годину з попереднього місця. По дорозі натрапили на наш улюблений місцевий знак "бабуля на дорозі". Якщо придивитися то і у бабці і в того хто її переводить є сумка в руці. Напевно це важливий атрибут, якщо його додали на дорожній знак.
Одразу після того як з'їхали із швидкісного шосе вправо, попадаємо на дорогу в місто. Оглядаємося по сторонам і впевнюємось що їдемо в правильному напрямку, адже бачимо поля агави, з якої роблять напій:
Плюс декілька великих пляшок текіли в полі, отже точно їдемо правильно:
На початку міста стоїть будиночок, де всіх бажаючих пригощають текілою, сподіваюсь цим тут не зловживають. А ще можна дізнатися все щодо екскурсій. Дама на фото якраз розповідає Ірі о котрій годині можна відвідати фабрику. Виявляється що тут не одна велика текільна фабрика на весь світ, а їх тут приблизно 30. Наступне відвідування виробничих потужностей за годину, тож вирішуємо поїхати в центр подивитися трохи на місто:
Напис на знаку через всю дорогу "Bienvenido a Tequila" означає "ласкаво просимо до Текіли":
Їдемо вулицями міста, пробуємо знайти щось цікаве. Між іншим одна з історій того дня: "їхали отак містом і навігатор вивів нас на смугу одностороннього руху, але ми виїхали на зустріч автомобільному потоку. Очі звісно великі, вдячності навігатору немає меж. Отримуємо купу усмішок від зустрічних водіїв яким ми блокуємо потрохи проізд. Так ще й ззаду помічаємо міліціонера котрий біжить за нами і дує у свисток. Ну тут думаємо попали. Щастю не було краю, коли дізналися що нам хочуть просто допомогти. Зупинили транспорт на перетині вулиць і ми задком виїхали в правильному напрямку. Подякували міліціонеру і ще раз навігатору та рушили далі у пошуках пригод".
Їдемо у правильному напрямку. Бачимо перед собою площу, а це означає що можна вийти з авто і погуляти трохи та перекусити. На фото видно авто у вигляді бочки, то такий собі міцевий туристичний автобус.
Площа виявилася центральною в місті, що ще краще для нас:
Якщо стояти обличчям до площі, то позаду буде отакий католицький собор:
Якщо продовжувати дивитися на площу, то в ближньому її лівому кутку стоїть пам'ятник людям, які займаються виробництвом текіли.
Ще трохи погуяли містом. Поставили авто на стоянку і домовилися за екскурсію та поїхали на одну з найкращих фабрик "Cofradia":
Проїжджаємо повз будиночок на початку міста, в якому брали інформацію щодо екскурсій. Колія тут ніби з кадрів фільму вестерн.
Далеко на вистриженому пагорбі помічаємо назву фабрики, отже везуть нас в правильному напрямку.
Заїжджаємо на територію і чекаюмо на ресепшині назначеного часу екскурсії:
Почалося. Так як це був понеділок і всі сумлінні мексиканці працювали, то екскурсію проводили тільки для нас з Іринкою і ще для двох мексиканців (чоловік з дружиною). Вели екскурсію англійською для нас та іспанською для мексиканців:
Так із території заводу виглядає одне із полів агави, на фоні якого ростуть крутезні кактуси:
Йдемо по територій трохи далі, слухаємо історію:
Це фото пояснює як розможують агаву. Так як рослина цвіте десь на 12-ий рік, то чекати насіння так довго сенсу нема. Тому коли біля дорослих рослин виростають маленькі саджанці, то їх пересаджують окремо та і в полі з'являється новий агавчик.
Заходимо на територію фабрики:
І за цими воротами із надписом "Recepcion de Agave" (прийом агави) починається найцікавіше:
Справа від входу помічаємо капелюхи працівників і розуміємо що добування рослин у полі справа не з найлегших:
А це король агави. Жартую, це купа очищеної агави, яка чекає на обробку:
Після того як очищена агава кидається на годин 40 пектися в шахтах. Виходить отакий запечеий корінь. Під час процесу з рослини виділяється солодка смола, тому рослина темнішає. І якщо відірвати кусочок то можна губами зцідити солодкі згустки.
В такому стані корінь дрібниться практично на кашу і кидається варитися в сироп:
Потім сироп проціджується від м'якоті і починає гнатися (як домашня самогонка) текіла. Женеться доки від рідини не почне відчуватися запах агави. Рідина із запахом таким як сама рослина - це і є найкращий сорт текіли, все решту - інші сорти, які відповідно женуться менше і менш наближені до ідеального стану, тому й дешевші. В результаті виходить три сорти текіли, про які вже згадувалося в одному з попередніх постів. 1-ий вид (найгіркіший, як горілка) - це Текіла blanco, 2-ий (середня гіркота) - це Текіла reposado і 3-ій найкращий (найдорожчий) це Текіла anejo (аньєхо).
А це схема процесу виробництва напою:
Як виявилося на територій фабрики виготовляють ще й керамічний посуд. Це три фото із продукцією для відвідувачів, а потім буде детальна "кухня" виробництва:
Так за лаштунками виглядає місце де виробляють посуд:
Виробляють не тільки посуд, але й дуже необхідні в побуті кораблики:
А це майстерня та інструменти працівників:
Тут Іринка перевіряє чи нормальний матеріал привезли на виробництво:
Це магазинчик в якому можна купити готову продукцію, або замовити собі щось, наприклад горщик із своїм ім'ям на надписі - "Петро - король горшка":
Надивилися на фабрику, виробництво посуду і прямуємо територією втамувати голод, бо в центрі так і не встигли пообідати:
Виявляється агава буває різною:
Потрапляємо у музей фабрики, де історія текіли, її виробництва:
Набір інструментів для збору агави в полі:
А таким інструментом працювали мексиканські пращури:
Карта міста Текіла і прилеглих територій де добували агаву
На виході з музею зустрічаємо типового мексиканця:
Заходимо в приміщення де продається готова продукція. Коли будували фабрику то дерева вирішили залишити і навколо них все і звели. Тож у приміщенні треба минати стовбури дерев:
Нарешті спускаємося в ресторанчик чогось поїсти:
На виході купуємо те за чим приїхали:
Текіла - місто дуже незвичне і не схоже на всі мексиканські міста, має свою неповторну атмосферу. Люди тут ведуть себе трохи інакше, якщо можна так сказати - по "європейськи". Відчули себе в своїй тарілці. Рекомендуємо місто для відвідування у вільний чи будь який інший час.
А в наступних постах будуть: "Зоопарк Гвадалари" - дуже крутий, "парк Morelos і його японський куточок"...