Після купання в сеноті ми відправилися до музейного містечка Maya, яке схоже на наші музеї під відкритим небом. А після нього відправилися до одного із нових семи чудес світу - Чічен Іци.

Отже почнемо із поселення. На вході нас зустріли корінні жителі півострова Юкатан - нащадки племен Maya. Відрізнити від решти їх можна за особливостями тілобудови. Вони низькі зростом. Чоловіки мають висоту приблизно 1м 50см, жінки - 1м 40см. Голова у них кругла. Шиї практично немає, тому здається ніби голова починається одразу із тулуба. Очі у них вузькі, а щоки - високо підняті. Така особливість пов'язана з історією їхньої появи на Юкатані. Згідно розповідей, вони є азіатами(Японія, Китай), що через Тихий океан дісталися до берегів Мексики і в пошуках прісної води та придатних місць для життя дісталися аж до півострова на сході Мексики. Юкатан має багато прісних сенотів та підводних річок, тому став ідеальним місцем для племен Maya.

Чи тільки мені здається що сорочка у дівчини на фото схожа на вишиванки українських дівчат?!

Перераховані вище особливості тілобудови можна помітити на фото вгорі та на цьому фото. Це кухар, який готував нам обід.

Після зустрічі на вході ми пройшли на декілька метрів уперед до зони де продавалися сувеніри.

Сувеніри на цьому фото виготовлені із чорного обсидіану, вулканічних порід, тобто із застиглої лави вулкана. Вони чорного кольору, але якщо поставити їх на світло, то вони на деякий час стають сіруватого кольору з різними відтінками. Круглі камінці внизу використовуються у нас для SPA процедур, а ті що вгорі зображають богів родючості, везіння, здоров'я, балансу... Maya використовують їх для того щоб вони абсорбовували в себе негативну енергію, тому в кожній родині вдома є такий камінь.

В містечку нам показали будинки в яких жили Maya. Скажу чесно що із тих часів для нащадків нічого не змінилося. По дорозі до Чічен Іци ми бачили багато поселень з будинками, стіни яких виготовлені зі стовбурів дерев діаметром 10-15см, що ростуть повсюди в джунглях. Дах будинку перекритий пальмовими листками. І все. Цього достатньо для життя. Цілий рік погода спекотна, тому про утеплення будинку думати не треба. Підлоги як такої немає, натомість вирівняна поверхня землі. Вночі від землі зрозуміло що тягне холодом, тому сплять в гамаках, або на чомусь іншому, що не має прямого контакту із землею. Умови життя не найкращі. Тому жителі уважно слідкують за вакансіями в сусудніх курортних містах як Tulum, Cancun, Playa del Carmen, Merida, Valladolid... Ті з людей, котрі не знають англійської, працюють у місцях де мова не потрібна, наприклад у пральні, прибирають готельні номери, готують страви на кухні. Ті ж з них що докладають більших зусиль і розмовляють англійською заробляють більше грошей. Працюють вони вже в кращих умовах - гідами, на ресепшині в готелі...

Отак виглядає їхній будинок зсередини. Жінка готує тортії (пісні паляниці із тіста), а чоловік запрошує гостей скуштувати їх. Отаке 21 сторіччя. Хтось живе в пентхаусі, а хтось посеред джунглів.

Під час обіду нам показали декілька танців.

Не знаю як вони тримають той піднос на голові, але це точно непросто.

А тут Іринка зняла як я даю їм майстер клас із танців. Звісно що це жарт. Все було якраз навпаки.

Ось і найочікуваніша нами подія. Ми завершили екскурсію в містечку і під'їхали до Чічен Іци.

А заарз почну розвіювати міфи.

(1) Maya нікуди не зникли, занепали тільки їхні тисячолітні міста, а їх нащадки живуть на півострові Юкатан.

(2) Maya не були прибульцями. Була така теорія, а все в міру того що знаходили археологи. Яйцеголові черепи і втиснутий всередину ніс це лише наслідок штучних фізичних перетворень малих дітей. Робилося це для того щоб виокремити поміж іншими групу людей, які володіють особливими знаннями. Перетворення були саме такі, бо вони мали особливе ставлення до змій, тому голову дітей стужували тканиною, щоб голова здавалася подовгуватою як у змії, а ніс втискали всередину щоб нагдував зміїний.

(3) Особливі знання були зовсім не особливими та не інопланетними, обрані лише відмінно розбиралися у науках таких як фізика, математика, астрономія... А за допомогою цих знань маніпулювали рештою людей.

Головним у поселені Чічен Іца був правитель, який був головним носієм знань. У поселення жило приблизно 20-30 тисяч людей. Піраміда - використовувалася як календар. На вершині вона має місце для принесення жертв богам. Користуватися нею вмів лише правитель. Називається вона Кукулькан що означає Пернатий змій. З кожної із 4-ох сторін, піраміди є 91 сходинка. 91 * 4 = 364 до цього додати терасу на вершині піраміди і виходить 365 - саме стільки днів у році. Людина, яка відповідала за піраміду кожного дня переміщала вказівник з однієї сходинки на іншу - так рахувалися дні. Окрім малих сходинок в піраміди є 9 великих висотою 24 метри. Сторони пірамідм орієнтовані на сторони світу. У дні осіннього та весняного рівнодення тінь йде по піраміді так що на одній із її граней можна побчачити освітлену частину що виглядає як зміїне тіло, а в кінці вона закінчується зміїною головою що є внизу сходинок. Таким чином можна було побачити зміїїний образ який у міру руху Сонця сповзає по піраміді. Це додавало їй ще більшої таємничості.

Обраний Maya вмів користуватися пірамідою як календарем, а отже й знав про циклічність погодних процесів тому підбріхував людям що може передбачити сезон дощів чи то посухи чи інші явища. У очах звичайних людей він виглядав напівбогом тому іншим не залишалося нічого окрім як слухатися його.

А зараз гіпотеза щодо того чому такі міста занепали. В той час такі поселення будувалися активно що спричиняло значну вирубку джунглів, а це негативно позначилося на родючості. Вода не затримувался в грунті. Тому потрібно було більше дощів. А до кого йти людям як не до свого керівника. Але в посуху дощ не з'явиться. Тому вирішили приносити в жертву людей щоб бог послав дощ. В жертву приносили якраз осболивих людей, ті що були носіями знань і коли всіх таких лююдей принесли в жертву, а дощ так і не пішов то не залишалося нічого як покинути місто у пошуках кращого. Але пошуки кращого не були успішними, бо жодного з носіїв знань не залишилося. Тому людям довелося оселятися в дерев'яних будиночках посеред джунглів і жити як дикі племена. Саме тому нащадків Maya зараз багато, а міст так і не залишилося. Але це лише гіпотеза...

А це Іринка на футбольному полі. Так, вони грали у футбол. Правила були прості. Відбивати м'яч можна лише бедром, попасти треба у кільця по бокам поля, капітана команди що програла приносять у жертву. Тому це була свого роду гра на виживання.

Наш гід розповідає про гру та її особливості.

А ось приклад однієї такої гри, взятий з інтернету.

На території міста є багато кам'яних колон, які ставили на честь визначних подій у місті.

Архітектура піраміди продумана таким чином, що при оплесках в долоні утворюється звук схожий на пташиний.

Як видно сонце освічує одну частину піраміди, а інша при цьому повністю в тіні.

Вхід на територію закрився о 17:00. Ми вийшли із міста останніми. Проте продавці сувенірів збиратися не квапилися. Все що там продавалося було по казковим цінам, які ми не особливо могли собі дозволити, так як ціни розраховані на американських туристів що платять доларами. Але одному із продавців сподобалася моя кепка тож у сумі із п'ятьма українськими гривнями ми обміняли її на великий кольоровий календар Maya (не той що на фото), який був у декілька раз дорожчий. Наступного дня ми купили ще одну таку щасливу кепку.

Як завжди грізні тачки мексиканських мілісменів. Одного разу стали свідками як в Playa del Carmen одного веселого від текіли мексиканця везли у задньому відсіку четверо друзів у формі.

Закінчився день невеликою екскурсією по дуже мальовничому містечку Valladolid.

Тут дуже гарний собор, особливо ввечері.

Фото цієї художниці бачимо дуже часто у мексиці, вона тут дуже відома - Фріда Кало. Це фото із сувенірного магазинчику.

Це був день повний незабутніх вражень: Сенот, Чічен Іца, Valladolid. Ми думали що будучи просто в Мексиці відкрили для себе багато нового, але півострів Юкатан це взагалі окрема галактика. Наступні дні виявилися ще кращими, але про це вже в наступних постах...