Цих вихідних знову не залишились вдома і вирішили піти в центр до музею всякої всячини. Вийшли з дому і на повороті зустріли шедевр під назвою "майстер паркування":

Пройшли трохи далі і одразу з дороги видно відкриту кімнату(міні-пекарню), де готують млинці для такосів, що продаються одразу ж там за прилавком:

Проходимо повз величезний базар, такі гори солодощів не могли оминутиу вагою:

Дасталися до центру. І от ми біля входу в музей. На вході стоїть фігура, яка певно символізує те що любов буває різною ))

Заходимо всередину і перше що бачимо це отакий індіанець:

Не знаю звідки вони дістали той космічний костюм із надписом СССР, але було приємно таке побачити:

Думаю час від часу чому ж мексиканці такі пухкі. І тут розумію що це у них в генах:

Це фігура, яка складається із 500 частинок зробленик із слонової кістки:

Не знаю для чого йому такі прибамбаси, але думаю що в нього вдома дуже круто бути таким:

В наступній кімнаті зустрічаю Ніколь Кідман. Почала чіплятися до мене. Не витримав і кажу вибач, але я одружений та й в тебе є чоловік, тому в нас нічого не вийде. Так і розпрощалися.

Трохи згодом підходжу до Далай Лами. Кажу, Далай, щойно відмовив Ніколь Кідман допоможи знайти рівновагу. Він відправив мене до Будди.

Підійшов до Будди помедитував трохи. Можна йти далі.

Зустрічаю дві людиноподібні фігури зроблені зі всякого мотлоху:

Навпроти них картина зроблена із поштових марок:

А для тих хто не вірить у вампірів є така коробочка 1840 року з причандаллям для знищення вампірюг:

В цьому кутку видно що індіанці любили покурити, добре покурити:

2м 72см. Robert Wadlow - найвища людина що колись жила:

Мишачий більярд:

Якщо хтось соромиться своєї усмішки чи йому здається що ніс трохи завеликий, то це фото якраз для підвищення їхньої самооцінки:

Не знаю навіщо було то робити, але ротяка у нього величезна:

В єгипетському куточку не багато цікавого. Погруддя Нефертіті:

Багатий скелет. Фото буде цікаве для тих хто женеться за грошима і думає що зможе їх забрати із собою на той світ:

А це просто мумія:

Вчу Гаррі Поттера нормально літати на мітлі:

А ці два фото спеціально для брата Віті, котрий любив мульфільми із Бобом:

Та любив реслінг. Рей Мітсеріо видався не такий вже й міцний боєць:

Фото з Шакірою на пам'ять:

До леді ҐаҐи підступитися не вийшло:

Хоч поспівав:

Тим часом Ірина поправила вус Чарлі Чапліну, бо ніби почав вже закручуватися:

І тут мене зупиняє Мадонна, каже "можна сфотографуватися". "А чому б ні" думаю я. Нікуди ж не спішу, а фото з фанаткою треба зробити:

Поробив трохи місячну доріжку біля Майкла Джексона, але недовго. Побачив як у нього напружуються руки від злості. Тому перестав випендрюватися:

Carlos Santana не одразу став відомим. Ірині уроки гри на гітарі далися в знаки:

Вам туди:

Кажу, Маргарет Тетчер, ви не зовсім правильно кажете:

А тим часом Іринка дає урок малювання Леонардо Да Вінчі. "Чому у тебе чоловік виходить? Бачиш чи ні? Мона Ліза - то жінка".

Пабло Пікассо був більш здібний, уроків не потребував, тому ми просто зробили фото:

Показую Бараку обамі за якими дверима Путін сховався:

Кажу йому "Те що у тебе вуса, ще нічого не означає..."

Іринка завершила уроки малювання і прийшла показувати місцевим гулякам як правильно ставити танець і які па робити, а які ні:

За всім треба слідкувати:

Йду далі, а тут гольфістка намахується на мене і каже "Ану вступися!". А я їй "Сама вступися..."

Блукаємо трохи по лабіринту:

Гному, той що справа внизу, явно не сподобалося що я приліг біля білосніжки:

Перевіряємо зі столяром Антоніо як Пінокіо вийшов, чи нормально тримає речі в руках:

Ти часом Іра зайшла на "вулицю Сезам":

Складно бути героєм. Допомога ніколи не завадить. Вилітаємо із суперменом на нову пригоду:

Світ знову в поганих руках. Розроблямо із Павуком новий план порятунку Землі:

Далі переходжу в секцію для дорослих, сам. І перше що бачу - живого Франкінштейна:

Поруч із цим лікарем довго не затримувався:

Пригадую як довго в дитинстві мене мучив страх після перегляду фільму "Лялька Чакі" із цією чудовою лялькою в головній ролі:

Фільми про Фредді Крюгера також не дали мені спати пару ночей:

Коли в кімнаті з приглушеним світлом, де практично нічого не видно, пройшовся на відстані 10-20см від цієї штуки то серце встигло шмигнути в п'ятки і вернутися назад )))

А далі вже йдуть звичайні страшилки:

Мало чого боюся, але такий погляд в темній кімнаті ще раз не хотів би побачити:

Отакий був музей Guadalajara Wax Museum.